сайты даркнета состав Татарск Канабис VHQ

Дайте микрофон, ребятки, наркорэппер в деле! Сегодня я расскажу вам бешеную историю, как я купил шишки марихуаны и покатался на роликах зимой. Всё началось с того, что мне захотелось немного побаловаться, отвлечься от серых будней и прочувствовать настоящую адреналиновую бомбу. Но, конечно же, не без закладки! Поехав в местные круги, я услышал о таких дичайших штучках, как мухоморчики. Говорят, это настоящий стимул для мозга, разум берёт и улетает в космос. Решил я проверить на себе эту небывалую "ситуацию". Разговаривал я с одним барыгой, который как раз имел связи с продавцами наркотиков. Встретились мы в заброшенном дворе, где любой человек, не имеющий ничего общего с этим бардаком, вряд ли осмелится заехать. Так вот, мне надо было быть на чеку, потому что большая проблема была в том, что барыга и его компания - не самые порядочные ребята. Но феноменальное в жизни рэппера то, что всё можно решить. Я разговаривал с ними на одном "сленге", и они узнали своего "заказчика". Все дела были сделаны, и я получил свои шишки. Ну и теперь - самое интересное. Решил я взять с собой эту радость наркотического действия и покататься на роликах. Зимой. Да-да, вы не ослышались, зимой. Представляете, какая с неба падала благодать на мою голову? Великое дело, перед разъярённой природой не устоять! Стоял я на горе, смотрел вниз и не мог поверить своим глазам - это было то, о чем я всегда мечтал! Шмаляя марихуану, словно пищевым стимулятором, я подъезжал к краю и с головой нырял в вихрь экстремальных ощущений. Бешеная скорость, переливы красок в глазах, совершенно новые ощущения - всё это было дико круто! То, что раньше казалось мне немыслимым, стало реальностью. Зимний ветер, ледяной мороз и сумасшедшая езда создавали атмосферу, которая проникала в каждый клеточку моего тела. Вместе с мухоморчиками эти ощущения приобретали нечто непостижимое! Но вы знаете, друзья, всё это не ограничивалось только шишками марихуаны. Я ещё и барбы использую! Бывает, что после активного отдыха на роликах, тело просто не в состоянии успокоиться. Именно в такие моменты я применяю своего тайного оружия - барбитураты. Эти таблеточки помогают мне быстро и безболезненно переключиться на режим сна. Это мой способ расслабиться после бурного времени. Прекрасное время, проведенное на роликах зимой, всегда заканчивалось. Подъезжая к концу трассы, я останавливался и чувствовал, как адреналин ещё бушует в моих венах. Я знал, что всё это было невероятным опытом, моментом, который украсил мою жизнь. Барыга, затягиваясь своим феном, насмотрелся на меня и сказал: "Братишка, это был адский кайф, правда?". Я улыбнулся и кивнул в ответ. Он знал, что я понял. Понял, что такие вещи стоит испытать, чтобы понять, насколько жизнь прекрасна и разнообразна. Ура, ребятки! Надеюсь, вы насладились этой историей и почувствовали адреналин, который я испытывал во время своих безумных приключений. Так что не бойтесь экспериментировать и воплощать свои самые "наркоманские" фантазии в реальность! Жизнь одна, и она так коротка, что стоит прожить её на полную катушку. Помните об основном - жить с ограничениями скучно, так шмаляйте по полной!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...